Рыбалка в Харькове

Фото и видео отчеты рыбаков Харькова и Харьковской области. Рыбные места и уловы

Рыбалка в Харькове фото и видео, отчеты и места для рыбалки

З «Ареалом» крізь сезони» або «Як провів рік один запорізький рибалка

20.03.2011
Вирішив я сьогодні провідати річки нашої і не нашої області. Опівдні дібрався я до річки Вовчої. Річка ще вкрита льодом, але в одному місці, на повороті русла побачив відкриту воду.

Та всеж берег від води відділяє 3-5 метровий пршарок льоду. Оглянув місцевість і помітив залитий вибалок. Підійшов до води, запалив цигарку, аж раптом з під ніг , з затопленої трави вискочило кілька щученят, і як змійки попливли ховатись під лід. Ось тут вони грілися на сонечку.

Як важко і довго вибігати на пагорб та бігти пів кілометра до авто за спінінгом…
Та ось я вже роблю першу проводку. Почав з твістера на 3 грамовій джиг-голівці — чіпляється за траву, лід і після декількох проводок чіпляю лід і обрив. Ставлю твістер на офсетнику незацеплялці і невдовзі — тук і 200-300 грамове щурятко кувиркається на мілині та сходить. Далі тренуюсь в кидках, проводках, мочу новенькі воблери ( дорвався до води )
А навколо краса: куріпки літають, фазани кричать, синички співають. Лід відривається зі скрежетом несеться течією ламаючи очерети. Краса!!!
Десь близько 17:00 я на Терсі. Річка повністю схована під льодом. Подекуди сидять поодинокі «пінгвіни». Та я шукаю відкриту воду, і як кажуть в нас на Україні: «свиня болото знайде», так і я знаходжу.
Погрався трохи тініфраєм — ні клюваки.

Воно й зрозуміло не русло, та й сіріє вже надворі… Додому…
Висновки: день вдався, сезон відкрився

08.05.2011
Сьогодні, ще до сходу сонця, відправився на одну з річок в сусідній області. 55 км, або 35хв. (кому як подобається) і я біля води. Червоне око тільки почало визирати з-за хмари над обрієм. То там то тут чути всплески хижака, значить мені сюди…

Погодка пречудова. Природа ще краща! Ось судачок сполохнув на піщаній замілині тюльку… Ось головень підхопив з поверхні комашку… А ось і поважна фрау серйозних розмірів влаштовує засідку в рідкому комиші. Не дістати її звідти — мінус дві вертухи і одна міноха. Обходжу берег, обловлюю перспективні місця, аж раптом і зовсім неочікувано ( є в людини такий напівсонний стан організму ) — ТУ-ДУХХХ! Прогавив. Обловлюю, міняю воблери, десь на десятій проводці, на паузі — ТУ-ДУХХХ! мимо…
Ранок все наступав, небо поволі затягло свинцевими хмарками і ось вже перший трофей…

А ось і інші… Хоч і не великі, та всеж приємно…



Всі трофеї…

О 10 годині погода зовсім зіпсувалась — пішов дощ, проганяючи мене з річки, досить вже на сьогодні.

29.05.2011
Он зе Вулф-ріве…






енд, он зе Терса-ріве…


Всеж є в нашій країні мальовничі місця…

01.06.2011
Сьогодні знову Вовча. Про погоду мовчу, і так всі в курсі справи( мокрими були навіть резинки на трусах ). Всеж вирішую рибалити якнайдовше. Приїхав на світанку, не встиг закинути пару раз улюблений воблер, як понаїзжало стільки народу — одні рибаки ( я ж думав спеціально поїхати в п’ятницю — народу менше і т.д., а воно не туди), і одразу позаймали всі місця. Мало того, що найбільше не сподобалося — стає біля тебе, закидує поверх твоєї приманки, ще й питає: » Не помішаю?». Та всеж ловлю дуже хижого карася і йду в пошуках більш усамітненого місця…

Воблери сьогодні по щуці не працювали, зате силікон на розрив.

Особливо Щукам сподобався жовтий Релакс Копито, який з шматком 8 лібрового шнура відірвала щучка яких я ще ніколи не «держав». Мадам одразу зігнула Ареальчик в бублик та почала виписувати такі піруети, що не дивлячись на добре працюючий і вчасно відпущений фрикціон всеж відірвалася. Щук до обіду ловився добре на 10 см предатори, але, мабуть з-за великих розмірів приманки і півкілушний розмір риб — сходів було багато…


По обіді на годинку визирнуло сонечко і кльов став…

Але після нової порції дощу і хмар все стало на свої місця, і навіть краще. Оскільки крупний силікон швидко закінчився через зачепи або власну інвалідність, вирішено було перейти на мікроджиг, і не дарма. Головка 3 грами, мікадовські віброхвостики на 2 дюйми — реалізовано 90% проводок і 90% покльовок. Працювали однаково добре всі види проводок, і навіть така як » ой нада бистріше крутить пока в траву не засадив »


Остання — кілушка взяла о 18:45 та завела в очерети, так що довелося лізти у воду.

По ставшій для мене приємною традицією весь риб ( Щось близько 30 особин )…

окрім двох: останньої кілушки, і ще однієї, яку попросив місцевий рибалка-дідусь бабусі на гостинця.

18.07.2011
Почалося з дзвінка Жені (Crom) в суботу пообіді:
— Ми на Сурі, приїзджай.
Оскільки я був дещо загружений справами, то відмовився, та й Сура далеченько як для самотньої поїздки. Всеж ввечері телефоную, щоб дізнатись як там справи, а у відповідь:
— Ми вже не на Сурі, а на Конці, табір розкладаємо, приїзджай!.
І покотилася скупа чрловіча сльоза по суровій неголеній щоці, я ж зі своїми справами розібрався, та й хильнув пивка від спеки. І Конка не Сура — через пагорб перескочити, по селам 40 хвилин їзди. Але твердо вирішую вранці приєднатись до компанії, попередньо домовившись, що до місця мене доведуть по телефону (нове для мене місце).
Неділя. 3:00 ранку. Дорогу раз-поразу звіряю по старому, пожмаканому, місцями потертому і порваному джіпіесу Запорізької області. Доїхавши до домовленого місця телефоную, у відповідь:
— Чого тобі не спиться, я вдома сплю, а ти будиш… Такий жарт розбудив мене остаточно. Уточнюю місце, добираюсь. Ба, так тут всі старі знайомі. На дворі ще темно, а вони ще не сплять. Складають вудки, перебирають секретні приманки. Навіть чаєм не напоїли. Женьки (Crom і Rod Man ) одразу повели на «чєрниє камні». Стою, кидаю, споглядаю як місцеві на живця тягають щучок. За пів години починаю зневірятись у власних снастях, раз за разом міняю приманки та раптова покльовка повертає віру — ключик підібрано, рибалка почалася! Невеликий дощик не мішав, а й, на мою думку, дещо активізував хижаків (кровососів теж). Річка здивувала прозорістю води — всі покльовки на виду. Одна сподобалась особливо, бо бачив на власні очі таке вперше. Закидую з долоні метрів на 6-7 поблизу потенційної щучої засідки, повільна нерівномірна проводочка, пауза, і миттєвий кидок з засідки й назад. Оскільки я на мить замилувався атакою, то «вдома» щучці вдалося звільнитись від гачка. Добре працював мікадовський 2 дюймовий віброхвостик під крабову паличку. На фотосесію погодились ось ці «моделі»:




Також було декілька ударів, пара сходів і пара супроводжувань приманки до берега з подальшим реверансом. Близько 11:00 всі роз’їхалися.
А так — гарна річка, чудова компанія, що ще потрібно…

03.08.2011
Оскільки небесна канцелярія дала сьогодні трохи воздуху, було вирішено змотатись пообіді на Вовчу. 15.30 я на місці. Одразу помітив, що впав рівень води сантиметрів на 40 і дещо вповільнилась течія. То тут, то там видно сплески риб. Через полярики видно, що це невеликі головні, наче літаки винищувачі, ганяють тюльку. Вирішую недовго половити цих красенів. Ударчики, тичечки, супроводжування приманки але в рота не беруть. Переключаюсь на щуку. Поступово, через декілька проводок, зменшую розмір віброхвостів — ноль. Переходжу на воблер і на першій проводці чіпляється клиньок, причому на відверто щучого кренка.

Змінивши декілька перспективних місць беру ще й манюню прищіпку.

Був також сход з предатора-трійки і пара виходів за приманкою. На останній проводці, вже біля самого берега утворюється бурун і слідує могутній удар, і одразу ж прослаблюється шнур. Обрізала поводок. Бурун ще декілька секунд кипить, аж ось вода заспокоюється і випливає мій воблер зі шматком поводка (думаю щука деякий час звільнялась від приманки). Ледве встигаю підхопити з води замотавши шнуром за трійник.
Окрім мене рибалило й декілька рибалок — пара місцевих і ще два екіпажи на човнах. Перекинулись кількома словами, у них по нулям.
Сонце почало ховатись за обрій і я задоволений помчав додому…

04.09.2011
По запрошенню Олексія (antalant) завітав сьогодні на його домашні водойми. Ще сонце й не думало підійматись, а ми вже обговорюємо план дій на сьогодні. Перебираємось ближче до води і ось на зустріч біжить горе-рибалка з проханням витягти з ями його жигулі. Обережно виважую ланосом четвірку. Ну можна сказати початок є. Далі намагаємось витягти рибу. У мене сходить з вертушки непогана щучка, потім вішається матрос…

Почав накрапати дощик, який переріс у справжню зливу. Переїхали на пляж. Бачу мужик купається. Ну я було зібрався одягати 40 грамову джигу і обловлювати, але мужик і так без скандалу звільняє нам місце. Упираємось…

З годину покидавши на пляжі перебираємось в цікаве місце,що нижче за течією. Ну я беру тіпа пару тіпа щучок.


Питаю в Олексія: «Ти чого це не ловиш?» Він мені: «Та я таких в коробку з під сірників складую, а потім відпускаю». Ну справжній господар, все робить щоб мені щук більше дісталось.
В 16.30 роз’їхалися. По дорозі заїзжаю на пів годинки в Дімітрово. Дивлюсь мужик щуку тягне з води. Чим я гірше. Раз і я тягну щуку…

Заробляю ще два сходи, і гроза проганяє мене додому…

09.09.2011
Вчора і сьогодні перебував в таборі «Маяк» у Вільноандрійовці, куди возив школярів на туристичний зліт. Часу на рибалку було обмаль, але по годинці в обід, ввечері і вранці знайшлося.
Риболовля почалася з урочистого знищення браконьєрської сітки і лекції школярам «Про переваги спортивної снасті перед знаряддями масового виловлення» і в доказ, поки піонери заселялися, виколупав трьох бичків бутів на мкдж ціною двох обірваних хвостиків на вібриках. Коли випускав улов щирі дитячі очі стали квадратними. Довелося прочитати ще одну лекцію «Про відпускання риби за для збереження рибних запасів країни». Хлопці були вражені видовищем того, як вершинка спінінга відпрацьовує дно і особливо покльовки. На наївне запитання одного: «Скільки така удочка стоє, гривень сто, навєрно?», лише усміхнувся: «Трохи більше».
Ввечері трохи переробив снасть — поставив невеликий поводок на 20 см вище грузика і покльовки стали частішими, але окрім бичка ніякий другий риб не поспішав клювати.
На відміну від чудової вчорашньої погоди, сьогоднішній ранок зустрів штормом зі зустрічним вітром і шаленою зливою. Але Ареальчик добре впорався і прострілював вітрюган 4 грамовим грузиком до 40 метрів. Перші тички показали що риба є, але дуже неактивна. Мегастрайку у мене не було і я змастив твістер солоним салом, на першій же проводці чіпляю бичка кнута. Так поступово промокаючи до нитки беру ще трьох.


Далі вважаючи на погоду було вирішено згортати табір і їхати додому.
Ну і логічне завершення сьогоднішнього дня:

05.10.2011
Осінь в самому розквіті. Вона щедро посипає зморену землю золотом, лагідно вкриває її вранці туманним хутром, поїть п’янкими росами. Мене Осінь кличе на Водойму, бо ж дні все далі стають коротшими, не за горами закінчення цьогорічного рибацького сезону по відкритій воді, а так багато ще хочеться встигнути. Ось і сьогодні не втримався й вискочив на годинку порибалити. На ставку зустрічаю давнього знайомого дідуся, з яким вже другий рік поспіль восени трапляється рибалити поруч. Як завжди приділяєш декілька хвилин старій людині, потеревениш про те про се, і бачиш як 75 річний дідуган молодшає, а ти набираєшся старечого досвіду. Приємне тепло розтікається тоді по душі. Так треба робити… Так повинно бути… В такі моменти уявляєш себе років через 40 зі Спінінгом, на Водоймі… Хоча дід рибалить не зовсім спортивною снастю — павуком, та всеж між нами виникають такі собі неофіційні змагання. Ось і зараз — ударчик, коротка підсічка, нетривале виважування, фотосесія мобільним і пливи рибко, підростай…
— Ну що. дідусю, 1:0!
Риба сьогодні не активна. Змінюються одна за одною приманки, і знову результат…
— А що, діду, 2:0!
— Як так, то тоді 2:5!
Слова старого включають спортивну злість, але всеж щиру і доброзичливу, і ти намагаєшся, намагаєшся, намагаєшся… А Сонце все опускається, опускається, опускається… Ось, попрощавшись, стара людина почалапала додому, понісши свій нехитрий скарб і 5 окунців порадувати свою стареньку. І я вже лечу додому, піднімаючи за авто в останній танець опале листя, яке мабуть змирилося вже з таким незвичним для себе спокоєм…

08.10.2011
Сьогодні зранку вирішив покататись трішки по району, а саме відвідати ставки,що розміщені по одній балці на відстані 2-3 км один від одного. Часу на риболовлю всього 3 години, по годині на кожен ставок. Всі ставки різко відрізняються за характером, тому мав ще й спортивний інтерес по швидкій адаптації до умов лову. Ще хотілось обрибити недавно зроблений мною спінінг 1,6 ростом і тестом від 3 до ще не знаю (більше 5 не ставив), з дуже сопливим строєм, щоб знати — вкривати лаком намотку на кільцях, чи так викинути.
СТАВОК № 1.
Умови: глибина в місці лову 0,5-1,5 м, камені, вода каламутна (хоча тиждень тому була прозора).
6:04. Одразу видно, що судак ганяє малька. Оснащую «самопал», трішки упираюсь і ось результат:


Дуже емоційно виводив хижого карася — спінінг гнувся від руків’я, «фриц» визжав як навіжений, і тому одразу придумалась назва палочці — «Адреналін».(колись підпишу аерографом, як залакую обмотки).
Вловча приманка — Предатор-3 краб. Пробував і інший силікон і воблери, але…
СТАВОК № 2.
Умови: глибина в місці лову 6-8 м, камені, дно заросше жабуринням. З населення: крупний окунь, судак. Можна нарватися на сомика або щуку. Тому вирішую ловити більш надійним «Ареалом».
7:08. Поверхня води кипить по всьому ставку. В різні боки розлітаються тюлька та інша дрібнота. Окунь б’є. Полетіли шукати щастя спочатку Тіні Фрай — 0, за ним Мідж — 0, Тайфун 0 — 0, Мустанг, попери — 0. Але окунь брав тільки з дна.



Щучка залетіла в очерети, витягуючи ледь не скупався.
Вловча приманка — Предатор-3 краб.
СТАВОК № 3.
Умови: глибина в місці лову 1-1,5 м, дно піщане, пляж. На поверхні тиша.
8:24. Пів години упирання в різні приманки: від силікона мікро до вертушок — 0. І як воно буває:»Ну все, останній заброс! «, виманюю під берег окуня. Вийшовши за приманкою він став в метрі від берега й стоїть. Закидую трохи далі, підвожу приманку анімуючи її під вмираючу рибку, окунь робить всос і на берег.

9:10 — п’ю вдома каву…

30.10.2011
Зима своїм холодним подихом нагадує ранками, що вона вже поряд. Плете своє мережево на змореній засохлій траві. Заковує невеличкі калюжки в льодові кайдани. Сонна Земля і подруга її Водойма вкриваються від цих подихів пухкою ковдрою туману і сплять до тих пір, коли Осінь вижене на небо вже ліниве Сонце…

Саме так зустріла мене Водойма. Хтось скаже — непривітно і негостинно, а я думаю, що спеціально, щоб я не включився одразув звичну для себе справу, запрошує побродити і озирнутись навкруги. Бо коли зробив вже перший заброс, то важко вже переключитись на щось інше. Якщо просто походити по березі з пів-години перед риболовлею, то можна побачити Водойму з іншої сторони, вона відкриє тобі свої таємниці…



Краса!!! Та озирнувшись навкруги бачиш то там, то там сміття, пеньки, поломані дерева. Люди, схаменіться, що ж бо ви робите!!! Заради такої краси багато хто їде в Крим, Карпати, світ за очі! А ви… Ех ви…
Ось піднялося Сонце вище, розправило своє проміння, кричить мені: «Починай!». Я просто опускаю приманку біля барега, щоб дізнатись глибину, одразу ж вимотую, а це що за сюрприз…

Це він мене спіймав, нахабно вкравши проводку, удар і виважування. Що ж, пливи, злодюжко далі. Переходжу від скелі до скелі, спокійно навкруги, і Вітер облінивсь сьогодні. «ТУ-ДУХ!»- щось збило ранкову росу з Спінінга,»Ту-дух, ту-дух, ту-дух!»- відповіло моє серце. Судак. Це точно він. Він кидається з сторони в сторону, гне вудку, і… сход. Нічого, всерівно я б його відпустив.
Раптом недалеко почулись радісні крики: «И на хрена нам эта Астрахань!». Мабуть хтось розловився непоганим трофеєм, майнуло в голові. Підійшовши ближче помітив як два «драконьєра» ховають у мішок закривавленого 10 кілограмового товстолоба. Обурився. Різні думки полізли в голову: «Дикобрази!!!»… «А може вони голодні?»… «А може…» … «Як добре. що я живу в такій країні, де не відловлюють людей, не витягують їх гаками за щелепу, або, ще гірше, за ребра, не витягують з підсаки вжавши очі в череп.»… «А може я помиляюсь?!». Так в роздумах повертався до авто, та по дорозі трапився мені Камінь.

На перший погляд — звичайний камінь. Та глянувши на те як він поріс лишайниками і скільки в нього шрамів залишених тисячолітніми вітрами, як за віки облизала його небесная водиця, розумієш, що це Вічність. Стоїть він на кручі десятки тисяч (а може і мільйонів) років. Пролітають мимо нього цілі епохи, змінюються цивілізації, а йому все рівно, бо він бездушний, бо він Камінь. О як же схожий він на деяких людей… тих, що кричали: «И на хрена нам эта Астрахань!».

Рыболов: синоптик

Источник: spinning.kharkov.ua (в рамках конкурса)